Українська література 6клас (20.01.2021)

 Тема.Ірина Жиленко. Основні відомості про письменницю. Поєднання реального і фантастичного в поезії "Жар-Птиця"

На минулому уроці ми побували в поетичній царині ліричних творів С.Чернілевського.

Сьогодні ми також будемо подорожувати світом дитинства. Перед нами постануть інші образи, які спонукатимуть  до роздумів. А про що саме ми будемо читати, ви дізнаєтеся, коли складете  “розсипані” прислів’я.

Роби іншим добро - будеш сам без біди.

Роблячи зло, на добро не сподівайся.

Добра бажаєш, добро і роби.

Без добра і лихо не родить.

Хоч некрасивий, аби щасливий.

Де добро, там і щастя.

Добра слава злому ненависна.

Добро не помре, а зло зникне.

Сіяти Добро - добро і пожинати.

Кому щастя служить, той ніколи не тужить

u  Бесіда

Які слова об’єднують усі прислів’я?

Що для вас значать ці слова?

Що потрібно людині для щастя?

 

Біографія Ірини Жиленко

Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в м. Києв під час світової війни. Виховувалась у родичі в Звенигороді. Перший вірш написала у 8 років. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі.

1964 році заочно закінчила Київський університет ім. Т.Г.Шевченка, здобула науковий ступінь кандидата богослов’я.

Працювала в редакції газеті і журналів. Одружилася із відомим українським письменником Володимиром Дроздом.

З 1997 року в журналі «Сучасність» Ірина Жиленко почала публікації своїх спогадів та листів під загальною назвою «Любина святкуючи». Спогади частинами з’являлися на журнальних сторінках упродовж 10 років. Єдиним виданням були опубліковані 2011 року у видавництві «Смолоскип»

Ірина Жиленко – автор длизько 20-ти книг: «Соло на сольфі», « Автопортрет у червоному», «Вікно у сад», «Концерт для скрипки, дощ і цвіркун», «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес», «Останній вуличний шарманщик», «Пори року», «Достигають колоски», «Казка про буфетного гнома».

Твори І. Жиленко виходили в перекладі багатьма мовами світу, зокрема російською.

Головна тематика лірики Жиленко – обійстя та домашній сад, шлюб та родина, природа, доброта. У її поезії критики вбачають щирий ліризм, сполучення із вразливістю та винятковим смаком, насолоду життя з меланхолійним пізнанням мінливості світу та розуму про сметь.

Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка та премії імені В. Сосюри.

Померла у Києві, 3 серпня 2011 року.

https://www.youtube.com/watch?v=BHtwNgmO7Hk

u  Додаткова інформація за змістом твору

Жар-птиця – східнослов’янській народній творчості – казковий птах сонячного царства зі сліпучо-золотавими, мов жар, пірьям, одного його пера досить, щоб освітити ввесь казковий сад; чародій краде Жар – птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджуються; Жар – птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар – Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; Чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.

Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і безсмертя. Коли співає Жар-Птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона здатна перевтілюватися в червоного і чорного коня. Червоний кінь - то сонце, а чорний – то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у тридесяте царство, тобто у вирій.

u  Робота над змістом поезії  “Жар-птиця”.

Виразне читання твору 

https://www.youtube.com/watch?v=MnatEasppfk

Тема “Жар-птиця”: зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.

Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава).

Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьому перемагає світле, радісне і щасливе.

Характеристика героїв “Жар-птиця”

1) Жар-птиця: «золота», «очі-намистинки», «чудесна», «непристойно яскрава», «нескромна птиця», «птаха екзотична, південна, до снігів незвична», чита «Барвінок» і «Мурзилку», «клює родзинки», «п’є молоко»;

2) Ґава: «трьохсотлітня», «старезна, без ока, …кульгава», у неї «люта стрекотня», заздрісна, підступна, називає себе Павою.

- Яку історію повідала нам поетеса?

- Хто протиставляється у вірші?

- Які дві сторони людського буття зображує поетеса у вірші?

- Розкажіть про життя Жар-птиці.

- Як опинилася птаха на волі?

- Як змінилося життя в місті, коли над ним летіла Жар-птиця?

- Як ставилися люди  до птахи?

- Чи всі раділи її польоту?

- Який вирок винесла вороняча орава?

- Що трапилося з Жар-птицею?

- Чи матиме ця  історія щасливий кінець?

 Домашнє завдання

! Створити ілюстрації до поезії.

! Підготувати повідомлення про гномів, домовиків, легенди про підкову.